|
|
Головна » 2008 » Листопад » 15 » "Інтернет, пиво й цигарки в нас доступніші за спорт"
22:14 "Інтернет, пиво й цигарки в нас доступніші за спорт" |
Фізкультурою займаються лише п’ять відсотків українців. Директор
Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення "Спорт для всіх"
36-річний Петро Мартин каже, що прикладом ставлення до масового спорту
може слугувати Корея.
Яка нині ситуація з масовим спортом в Україні?
- Вона критична. Фізкультурою регулярно займається лише п’ять
відсотків українців. Решта усвідомлюють, що це корисно й потрібно, але
далі справа не йде. Всі знають, що багато їсти - шкідливо, і все одно
їдять. Так само з масовим спортом. Розуміння є, а дії немає.
Чому так відбувається?
- Впливають соціальні негаразди: відчуття невлаштованості,
безперспективності, депресивний стан людей. Вони змушені приділяти
більше уваги побутовим питанням. Замість життєвоважливих цінностей
зосереджуватися на матеріальних.
Окрім того, в нас відсутня суспільна мотивація та ідеологія здорового способу життя.
Що це означає?
- Не пропагують рухову активність. Наприклад, у Кореї в парках
можна побачити, як навіть бабусі й дідусі займаються - хтось руки
розминає чи ноги, інші прес качають або ж бігають. І видно, що вони
весь час живуть у такому режимі. Працюючі люди у вільний час виходять
на вулицю робити вправи. Це все результати пропаганди здорового способу
життя. У них ця ідеологія була започаткована 30 років тому. Там із
ранку до ночі транслюють спортивні програми: їх величезна кількість. Із
40 каналів - 10 спортивних. Така собі масована атака на свідомість
людей.
Чи є висока вартість спортивних послуг причиною того, що українці не займаються фізичною культурою?
- І так, і ні. Скажімо, відвідати басейн у Києві дорожче, ніж у
Баден-Бадені в Німеччині. Це приблизно 40 гривень, але там за ці гроші
можна не тільки поплавати, а й сходити в сауну, позайматися на
тренажерах. При цьому рівень доходів в українців і німців
неспівставний.
Але з іншого боку - наші люди не використовують ті можливості, які
є навколо них. Сісти на автобус і поїхати з сім’єю за місто: це не
коштує багато. Або ж піти з дітьми в парк і пограти в м’яча. Це теж
рухова активність. Натомість більшість вибирає телевізор або кафе з
кінотеатром.
Це ж простіше?
- Так, звісно. До того ж зазвичай кафе чи кінотеатр розташовані
недалеко від дому, на відміну від спортзалу чи басейну. Отож виходить,
що серед усіх альтернатив - комп’ютер, інтернет, пиво, цигарки - за
рівнем привабливості й доступності спорт у нас на останньому місці. Це
ще й тому, що займатися ним і фізичною культурою сьогодні не престижно.
Брак місць для занять спортом і фізкультурою є однією з причин такої плачевної ситуації?
- Звісно. У нас що більше місто, то менша кількість доступних для
спорту місць. У Києві, приміром, за 17 років не збудовано для людей
жодного спортивного об’єкту. Зрештою люди навіть готові витрачати на
спорт гроші, але немає де займатися. Щоб поплавати в басейні, треба
їхати кудись через усе місто. А хто може витрачати по 3 години на
дорогу, враховуючи наші затори? До того ж, відсутність достатньої
кількості басейнів відбивається й на вартості, бо немає конкуренції.
Як у таких умовах можна підвищити фізичну активність українців?
- Насамперед треба створити загальну атмосферу в суспільстві. Щоб
спорт і фізкультура стали престижними. Треба стимулювати людей бути
здоровими, добиватися, щоб спорт був частиною нашого повсякденного
життя.
Для цього слід привести до ладу спортивні майданчики. Щоб вони були
гарні, акуратні й цікаві. Тоді люди хотітимуть займатися. Крім того, не
треба шкодувати грошей на фахівців та будівництво нових спортивних
місць. Робити спеціальні просвітницькі програми по телебаченню.
Якщо розпочнемо все це зараз, то вже років за п’ять-десять
отримаємо результати, одним із яких буде збільшення тривалості життя.
Інакше витрачатимемося на ліки.
Хто має цим займатися - держава чи громадські організації?
- Націлені на це мають бути усі - від політиків до бізнесменів.
Знову наведу за приклад Корею. Там у супермаркетах щогодини роблять
паузи. На хвилину все зупиняється, вмикається музика й працівники
виходять на одну лінію робити різні рухи. Навряд чи їх змушують. Просто
власник і працедавець розуміє: щоб людина не так швидко втомлювалася й
далі посміхалася, їй потрібна фізична розрядка.
http://observer.sd.org.ua
|
|
Категорія: Соціальні новини |
Переглядів: 851 |
Додав: KING
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|