Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 10.08.2020, 18:53

Український портал "Освіта"

Форма входу
Категорії розділу
Освіта в Україні [196]
Освіта в Світі [35]
Події освіти [62]
Семінари, тренінги, лекції та інші події
Соціальні новини [64]
Поради та новини студентів, абітурієнтів та просто молоді
Новини сайту [4]
Календар
«  Грудень 2008  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Головна » 2008 » Грудень » 22 » Полтава – небезпечне місто для іноземних студентів
00:07
Полтава – небезпечне місто для іноземних студентів
Як живеться іноземним студентам у Полтаві? Про це я запитала Бен Ашура Імеда та Нжиму Хусамеддина – перших студентів, які шість років тому прибули з Тунісу в Полтаву навчатися в Українській медичній стоматологічній академії (УМСА).

 Чому ви вирішили здобувати освіту в саме Україні? Імед: У нас в Тунісі є спеціальна туристична фірма, яка окрім подорожей, займається влаштування студентів на навчання за кордоном. Оскільки я хотів стати лікарем, мені запропонували країни, де готують таких фахівців. Навчання в Україні дешевше, порівняно з іншими. А Полтаву я обрав не випадково: тут готують найкращих стоматологів. Шість років тому я був єдиним тунісцем в УМСА, а зараз їх тут нараховується близько ста.

- Нжима: Знайомі порадили навчатися саме в Полтаві. Хоча й в Тунісі теж можна отримати диплом медика, але конкурс на місце завеликий.
Як до цього поставилися ваші батьки?- Імед: Особисто я вже бував за кордоном. Їздив до країн Африки (Єгипет, Алжир, Марокко, Лівія) та Європи (Франція, Бельгія, Італія). Навіть в Україні до навчання в УМСА доводилося побувати. Тож батьки звикли. В Тунісі я вже здобув дві вищі освіти. Але вони ніяк не пов’язані з медичною справою. Це фізико-математичний напрямок і фінанси.
- Нжима: Мій брат, наприклад, навчається в Туреччині, багато розповідав про життя за кордоном. Мій друг з Тунісу навчається в США.
Чи були проблеми при перетині українського кордону?- Нжима: При перетині українського кордону ніяких проблем не виникло, тому протягом доби я вже був у Одесі на підготовчому факультеті. Після однорічного вивчення російської мови я вступив до УМСА на спеціальність лікар-ортодонт.
- Імед: Щоб легально перетнути кордон України обов’язково потрібно мати п’ять документів: шкільний атестат, диплом бакалавра, медичну довідку, результат ВІЛ/СНІД-тесту та запрошення з українського ВНЗ.
Імед, скільки взагалі іноземних студентів навчається в Полтаві?- В УМСА – близько 900 студентів з 36 країн світу. У Полтавській державній аграрній академії (ПДАА) – близько 80 осіб. У Полтавському національному технічному університеті ім.Ю.Кондратюка – близько 70 осіб.
Як складаються стосунки з іншими іноземними студентами?- Імед: Нормальні, дружні. Разом беремо участь у різних конкурсах, змаганнях, КВК.
- Нжима: На першому й другому курсах іноземці навчаються лише з іноземцями, а на третьому та четвертому – групи змішані - з українцями.
А на якій мові спілкуєтеся з ними?- Імед: Випускник середньої школи в Тунісі знає як мінімум три мови: латину, французьку та англійську.
- Нжима: З африканцями й арабами спілкуюся арабською мовою, з європейцями відповідно – англійською та французькою, з українцями - російською.
Останнім часом у Полтаві говорять про те, що студенти УМСА, яким не вистачило місць у гуртожитку ВНЗ, мають проблеми з відділами ГІРФО… Імед: - Справді, за українськими законами ВНЗ, який запрошує іноземних студентів на навчання, повинен забезпечити їх місцями у гуртожитку й там же зареєструвати. Без реєстрації (колись це називали пропискою) іноземець стає порушником міграційногго законодавства. Нині ж УМСА може надати іноземцям лише 250 місць. Решта понад 500 винаймають квартири. Але квартирні хазяйки не хочуть прописувати на свою житлову площу чужих людей, тай ще й іноземців. Хоча потрібно сказати, що не всі іноземці хочуть жити в гуртожитку, чимало надає перевагу квартирам, де, звісно, рівень комфорту вищий. Якщо шість років тому іноземцю можна було зняти однокімнатну квартиру за 50 доларів на місяць, то зараз це в середньому 300. В аграрній академії, де навчаються студенти підготовчого факультету, гуртожиток для іноземних студентів новий, обладнаний під євростиль, дуже гарний. Але я, наприклад, живу на квартирі, мені дуже подобається мій мікрорайон, з сусідами у мене чудові стосунки.

Чи подобаються вам страви української кухні?- Нжима: Так. Полюбляю борщ, особливо коли він ще гарячий. Ще мені подобається картопля по-міністерськи. Мене українська дівчина навчила. Взагалі я сам готую. Я ще вдома навчився цьому, тому мені це не складно. Буває цікаве меню на обід: український борщ, туніський салат, китайський соус.
Як ви оцінюєте ставлення полтавців до іноземців?- Імед: Приїхавши в Україну шість з половиною років тому, я чесно кажучи, не знав, яка тут культура, який менталітет. Ніяких проявів ксенофобії взагалі не було. Ми жили з українцями в одному гуртожитку. Частенько вони самі приходили до нас, розпитували про нашу країну, як там одягаються жінки, чи працюють вони, які в нас традиції, адже вони анічогісінько не знали про африканське життя. Ми годинами спілкувалися: вони нам про своє, а ми їм - про наше. Цікаво було! За роки нашого сумісного проживання я не пригадую жодного інциденту на міжнаціональному грунті серед студентів. Звісно ж, були дрібні непорозуміння, але то від поганенького знання значень деяких слів. Не помічали ми й неприязні з боку мешканців Полтави.

Що змінилося за цей час?- Імед: Те, що ми спостерігаємо останні два роки у найтолерантнішому до іноземців українському місті ще не можна назвати проявами расизму, але проявами ксенофобії можна. Трапляється, що студент-іноземець невдовзі після прибуття в Україну йде на дискотеку, а там п’яні починають до нього прискіпуватися. Трохи освоївшись, він розуміє, що треба рахуватися з тим, що він чужинець і, як і в кожній країні, є люди, котрих дратує присутність іноземців (на кшталт скінхедів), тому слід уникати деяких місць увечері. Конфліктні ситуації, як правило, провокує молодь, яка хоче через приниження людини з іншим кольором шкіри самоутвердитися, показати своє «я». Найчастіше, це підлітки 14-16 років, «підігріті» алкоголем. Не розумію, чому не можна жити дружно? Не приховаю, що мені дуже неприємно, коли на зупинці сільська бабуся роздивляється мене, мов мавпочку. Адже у світі всі люди однакові, незважаючи на різний колір шкіри, різні вірування й різні мови. Хоча я розумію, що українські студенти, які навчаються за кордоном, теж стикаються з подібними проблемами. До речі, Полтавський обласний медіа-клуб розповсюдив серед іноземних студентів полтавських ВНЗ спеціальну пам’ятку, як поводитися, щоб уникнути конфлікту, що слід робити в разі нападу, там також вказані корисні контакти.

- Нжима: Українці раніше чомусь краще ставилися до нас. Тепер я оминаю місця, де «тусуються» неформали. Не люблю шумних компаній, не дуже ходжу по дискотеках, інколи відвідую кінотеатр. Зазвичай люблю посидіти вдома чи сходити в затишне кафе.
Нещодавно у прямомув ефірі FM-радіостанції головного міліціонера Полтавщини Михайла Цимбалюка один зі слухачів запитав, як він ставиться до того, що троє арабських студентів з медакадемії поверхом нижче винаймають квартиру, запрошують туди дівчат, влаштовують оргії й через це вночі немає спокою мешканцям цілого під’їзду. Генерал спитав адресу й обіцяв навести порядок. Чи не через подібні випадки погіршується ставлення полтавців до іноземців?- Нжима: Можливо, іноземці, котрі приїхали раніше, були вихованішими, тому й українці ставилися до них з повагою.

Чи є у іноземних студентів проблеми з міліцією?- Імед: Я б перефразував питання так: чи захищає полтавська міліція іноземних студентів? Судіть самі. Не так давно трапився такий випадок. Іноземець ішов вулицею. З ним порівнявся автомобіль, з якого вискочив молодик, вихопив дорогу мобілку, заскочив у автівку і тільки його й бачили. Хлопець встиг записати марку й номер автомобіля й побіг до міліцейського відділку, але там відмовилися допомогти. Хоча по свіжих слідах злочинця можна було б затримати. Адже якщо Україна запрошує іноземця, то має забезпечити його безпеку. Кілька разів під вікна гуртожитку аграрної академії для іноземців приходили юрми підлітків, які викрикували образи, розписували ксенофобськими написами паркан. Міліція, яку ми викликали, забирала хлопців, але одразу ж відпускала, вважаючи, що ображати громадян інших країн і іхню гідність – то навіть не хуліганство. Днями одного студента забрала міліція до райвідділу через те, що він не мав з собою паспорта. Він зателефонував до мене, я приїхав, показав відповідні документи і його відпустили. Багато випадків, коли правоохоронці зупиняють на вулиці іноземця й вимагають показати документи. Але інколи іноземець вийшов до магазину за хлібом, а на нього з-за рогу вже чатують міліціонери.

Як часто іноземці одружуються на українках? - Імед: Про всіх не знаю, але оскільки очолюю земляцтво туніських студентів, можу сказати про своїх співгромадян. Офіційно одружилися десять за останні шість років. З них двоє закінчили навчання й залишилися проживати в Україні. Решта ще навчаються. Всі знають, що найкрасивіші дівчата в світі – це українки.

Порекомендували б ви своїм друзям та близьким приїхати на навчання саме сюди?- Імед: Обов’язково. З деякого часу це ще й моя робота, бо я є представником фірми «Глобал-сервіс», яка займається запрошенням іноземців на навчання в Україну. Лише цього року ми сприяли тому, що в Полтаву приїхало 76 абітурієнтів.

Плануєте залишитися в Україні чи повернутися в Туніс? - Імед: Нині я закінчую інтернатуру за спеціальністю ортодонт, потім, може, вступлю до аспірантури. А вже опісля повернуся в Туніс працювати лікарем.
Ви вже досить довго знаходитеся в Україні. Чи ностальгуєте за своєю батьківщиною? - Імед: Звісно, це закладено на генетичному рівні кожної людини. В якому б куточку світу вона не опинилася, та з часом її все ж тягне до рідної домівки, до отчої землі. За ці майже сім років, проведених в Україні, я часто згадую свою родину, друзів. Добре, що тепер є Інтернет, супутникове телебачення, мобільний зв’язок і можна контактувати з рідними хоч щодня.

- Нжима: Відчуваю тугу за батьківщиною, особливо наприкінці навчального року. Добре, що з червня по серпень в академії канікули і я їду додому. Інколи, коли дуже сумую за рідними, йду до Інтернет-кафе, щоб зв’язатися з батьками. Мої найкращі друзі з Тунісу зараз теж навчаються: один в Канаді, другий у Франції. І в мене тут з’явилися друзі – і серед українців, і серед іноземців.

Вікторія Бездудна, студентка спеціальності «Журналістика» Інституту економіки і права

regionnews.poltava.ua
Категорія: Соціальні новини | Переглядів: 1177 | Додав: KING | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Корисні лінки


Останнє на форумі
  • Потрібна допомога (3)

  • Освіта в Польщі, Словач... (3)

  • Запрошуємо до навчання ... (1)

  • Відгуки про освітню про... (6)

  • Освіта в Польщі від про... (5)

  • Останні роботи
    [06.12.2009]
    Типологічна харак¬теристика сільських поселен... (3)
    [06.12.2009]
    ТАДЖ-МАХАЛ В АКРІ (0)
    [06.12.2009]
    ФОРТИФІКАЦІЙНІ ІДЕЇ АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА: ВТІЛЕН... (1)
    [06.12.2009]
    ФОРТЕЦЯ ХVІІ-ХVІІІ СТОЛІТЬ. м. Полтава (0)
    [06.12.2009]
    ФЕДІР СОЛНЦЕВ – АРХЕОЛОГ І РЕСТАВРАТОР (0)
    [06.12.2009]
    Український архітектор МАКСИМ МОСЦІПАНОВ (0)
    [06.12.2009]
    Українська архітектура (0)
    Статистика




    Copyright KING © 2020
    Хостинг від uCoz