Головна | Реєстрація | Вхід | RSSПонеділок, 10.08.2020, 18:15

Український портал "Освіта"

Форма входу
Категорії розділу
Освіта в Україні [196]
Освіта в Світі [35]
Події освіти [62]
Семінари, тренінги, лекції та інші події
Соціальні новини [64]
Поради та новини студентів, абітурієнтів та просто молоді
Новини сайту [4]
Календар
«  Лютий 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
232425262728
Архів записів
Головна » 2009 » Лютий » 4 » Заморожена освіта, або Чого очікувати освітянам і науковцям від Держбюджету-2009
10:29
Заморожена освіта, або Чого очікувати освітянам і науковцям від Держбюджету-2009
Ні в кого з читачів не викликає сумнівів теза про пріоритетність розвитку освіти і науки в Україні, необхідність інноваційного розвитку держави. Євросоюз, США та інші країни давно оголосили про розбудову економіки знань. Європейці в Лісабонській стратегії передбачили щорічно виділяти на науку не менше 3% ВВП. США щорічно витрачає на науково-технічну галузь приблизно 4% ВВП. Усі розвинені країни витрачають на освіту не менше 8—10% ВВП. Україна протягом останніх років зробила серйозні кроки в напрямі збільшення фінансування освітньо-наукової галузі. Так, 2007 року на освіту було витрачено близько 7% ВВП та 1,1% ВВП на науку з усіх джерел фінансування. Але подолати енергетично-сировинний характер економіки нам не вдалося. Автор статті, колишній голова парламентського комітету й міністр освіти та науки, аналізує у статті, як реалізуються державні пріоритети в Держбюджеті 2009 року.

Закони України про освіту і науково-технічну політику чітко визначають відсоток від внутрішнього валового продукту, який держава мусить спрямовувати на освіту і науку. Ці показники становлять, відповідно, 10 та 1,7%. Сьогодні ще важко точно назвати цьогорічні цифри, бо затверджено не всі місцеві бюджети, але з наявних даних можна спрогнозувати, що на освіту з бюджету буде витрачено до 6%, а на науку – до 0,5% ВВП.

Практично, у 2009 році заробітна плата вчителів, викладачів, учених не зростатиме, як і стипендія студентів. Постановою уряду №739 від 1 жовтня 2008 року збільшено мінімальну заробітну плату для працівників виробничої сфери до 605 грн., а для бюджетників вона залишилася незмінною – на рівні 545 грн. І лише перший та другий тарифні розряди (охоронники, технічки, робітники) отримають нову мінімалку. В решти науковців та працівників — від лаборанта й інженера до професора, директора і ректора — зарплата фактично заморожена. Але хто ж заморозить ціни на товари, харчі, комунальні послуги? Вони зростали і зростатимуть.

Якщо взяти фактичну інфляцію за 2008 рік, то реальна купівельна спроможність усіх працівників, у тому числі освітянина, вченого, лікаря, бібліотекаря, знизилася в середньому на 20%. На 2009 рік уряд планує інфляцію на рівні 9,5%, фахівці ж називають цифру 22%.

Уже на початку року маємо затримки із виплатою зарплат учителів та лікарів, особливо в Харківській, Чернігівській, Сумській областях, місті Києві. Повсюдною стала практика відправляти педагогів у відпустки за власний рахунок. Влада інтенсивно відпрацьовує кроки до скасування всіляких доплат і надбавок, передбачених законодавст­вом на 2009 рік.

Взагалі, якщо поглянути в цілому на держбюджет 2009 року, то він нібито зріс: за доходами – на 3%, а за видатками – на 5,5%, але при цьо­му приріст ВВП планується на рівні 0,4%. Задля справедливості зазначу, що проект бюджету, внесений у парламент у жовтні 2008 року, був набагато гіршим, ніж цей варіант. У ньому навіть не передбачалися кошти на друкування підручників. Тому і профільний парламентський комітет, і міністерство зробили перші кроки до поліпшення ситуації. В установах Міністерства освіти і науки передбачено приріст витрат на 18,9%, у тому числі загального фонду – 11,6%, спеціального фонду – 37,8%. На перший погляд, усе складається трохи краще, порівняно з іншими сферами. Показники вищі, ніж загальне зростання бюджету в Україні. Але якщо згадати, що вартість комунальних послуг закладалася в держбюджет, виходячи з колишньої ціни на природний газ, то, фактично, передбачених витрат для шкіл, вузів, училищ, дитсадків, наукових установ на тепло, світло, воду вистачить лише на 60—70% від потреби.

Декілька слів хочу сказати про так званий спеціальний фонд, бо, власне, це гроші не бюджетні, а зароблені самими навчальними закладами. Раніше їх називали позабюджетними коштами, і йшли вони на потреби працівників, зміцнення матеріальної бази тощо. Тепер держава привласнила їх собі. В основному спеціальний фонд формується за рахунок надання послуг, оренди, виконання науково-прикладних розробок, ведення господарських робіт, отримання плати за навчання, яку уряд у нинішньому році хоче збільшити щонайменше на 37,8%. Але якщо взяти до уваги згадане зростання цін на комунальні послуги, то плата за навчання, певно, зросте більш ніж на половину цьогорічної вартості. Це призведе до ще сильнішої соціальної напруги, масових звільнень студентів, трагедій у сім’ях, у котрих навчаються діти.

Як фахівець не зовсім уявляю, як вузи зможуть «мобілізувати» на 2009 рік 4,5 млрд. грн. спецфонду за рахунок своїх студентів. При тому що багато підприємств стоять, зростає безробіття, тупикова ситуація з поверненням банківських кредитів і т. ін.

І ще кілька слів про фінансування вузів. Якщо уважно поглянути на бюджети різних університетів, то впадає у вічі така несправедливість. Цьогорічний бюджет Національного авіаційного університету сягає 453 млн. грн., у тому числі спецфонд – 283 млн. грн., або 52,5%. При цьому пропонується, щоб ця сума зросла, порівняно з 2008 роком, аж на 113 млн. грн., або на 89%! Також астрономічне — на 60% – підвищення спецфонду в Острозькій академії. У Київському національному університеті ім. Та­раса Шевченка спецфонд також заважкий і становить 194 млн. грн. (його зростання заплановане лише на 26%).

Турбує ГРОНУ і доля профтех­освіти. Зусиллями Асоціації профтехосвіти, за нашої підтримки, вдалося не допустити перекладання її фінансування на місцеві бюджети, що мало б непередбачувані наслідки для системи підготовки робітників. На прикладі м. Києва ми бачимо невтішні наслідки утримання профтехосвіти столичним бюджетом. Існує велика напруга між владою міста і педколективами. Вперше торік училища міста залишилися без зарплати. А що робитимуть із цими навчальними закладами дотаційні області? Цифри бюджету на профтехосвіту не тішать: загальне фінансування на систему зросло тільки на 11,9%, тоді як по всій освітній галузі – на 18,9%. Не зрозуміло, з яких джерел училища зможуть отримати
307 млн. грн. спецфонду (річне зростання – 29%).

Згортаються навіть ті інноваційні програми, які покликані оновити застарілу наукову і навчальну бази. На інформатизацію ПТУ, технікумів та вузів передбачено у 22 рази менше коштів, ніж торік!

Раду освітян турбує також, що повністю згорнуто навіть ті мізерні соціальні програми, які виконувалися в попередні роки. Так, із бюджету зник рядок про виділення коштів на кредитування будівництва житла педагогічним працівникам (у 2008 р. передбачалося 30 млн. грн.). На 9%, порівняно з торішніми, зменшено витрати на фізичну і спортивну підготовку молоді. Це відбувається на тлі різкої втрати здоров’я молоді.

Не знаходимо у бюджеті загальнодержавних інноваційних освітніх програм. Не виділено субвенцій регіонам на придбання шкільних автобусів, згорнуто програму «Школа майбутнього», вперше за багато років не передбачено субвенцій на інформатизацію серед­ньої освіти. Істотно зменшено дотації регіонам на капітальні ремонти шкіл, позашкільних навчальних закладів.

Невтішні показники бюджету щодо підтримки молоді і студентства. У бюджеті на 2009 рік передбачено такі ж стипендії, які були в студентів із вересня 2008 року, але з урахуванням рівня інфляції очевидно, що студентський гаманець «схудне» на 20—30%. На 2009 рік не заплановано жодної копійки на реконструкцію та ремонт гуртожитків. (Торік передбачалося на ці потреби 92 млн. грн.) Хоча капітального ремонту потребують не менше половини з трьох тисяч гуртожитків. Більшість їх не мають необхідного обладнання, меблі застарілі, енергозабезпечення аварійне. Потреба в гуртожитках – гостра. Тільки в Києві на квартирах мешкає понад 12 тисяч студентів.

Найбільш прикро те, що вперше за останні роки у бюджеті немає коштів на продовження державного кредитування студентів. Щорічно на ці потреби виділялося близько 15 млн. грн. Неясною залишається доля тих кількох тисяч найбідніших студентів, котрі навчалися за рахунок цих коштів. Добре було б перевести їх на навчання за державний рахунок.

Загальне бюджетне фінансування науки передбачається нижче від рівня минулого року і ледь сягає третини передбаченого законом. Національній академії наук виділено 1,9 млрд. грн., у тому числі 500 млн. грн. за рахунок так званого спецфонду. При цьому загальний фонд становить лише 89% від торішнього. Загальне фінансування досягло лише 95% фінансування минулого року. Фінансування аграрної, правової, медичної та академії мистецтв за загальним фондом сягнуло, відповідно, 97, 96, 67 і 86%. У НАНУ сума річних асигнувань на прикладні наукові і науково-технічні розробки зменшилася на 138 млн. грн. і становить 75% від торішньої.

На 12% зменшено загальний фонд прикладних досліджень у вузах. Дивно, що втричі скорочено міжнародні програми, серед яких є спільні міжнародні проекти з нанотехнологій, ядерних випробувань.

Вважаємо, що цей бюджет слід переглянути з погляду справжніх пріоритетів та інноваційного розвитку. Адже в основі суспільства знань лежить концепція освіченої особистості. Чи сприятиме таке ставлення держави до освіти і науки зростанню добробуту кожної людини, забезпеченню перспективи кожному юнаку чи дівчині? Гадаю, на жаль, що ні. Наша влада зав’язла в конфліктах, бізнесова і політична еліта потьмарила собі розум непомірним збагаченням. Ніхто по-справжньому не турбується про майбутнє країни. Пропозицій ГРОНУ до уряду, парламенту щодо мінімізації впливу негативних явищ на освіту і науку (запровадження освітянського податку, виділення землі сільським школам для отримання коштів на підтримку матеріальної бази, харчування учнів, автономія навчальних закладів, поєднання освітнього процесу з продуктивною працею, удосконалення змісту освіти тощо) не підтримано. Не переглянуто питання оподаткування навчальних закладів, підтримки бізнесу, який працює за інноваційними проектами, виробляє конкурентну продукцію. Уряд не визначив пріоритетів на цих напрямах, не вжив заходів із послаблення впливу демографічної кризи. Вчитель, учений знову гостро відчувають свою другорядність у суспільстві. З цим миритися не можна.


http://www.dt.ua

Категорія: Освіта в Україні | Переглядів: 893 | Додав: KING | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Корисні лінки


Останнє на форумі
  • Потрібна допомога (3)

  • Освіта в Польщі, Словач... (3)

  • Запрошуємо до навчання ... (1)

  • Відгуки про освітню про... (6)

  • Освіта в Польщі від про... (5)

  • Останні роботи
    [06.12.2009]
    Типологічна харак¬теристика сільських поселен... (3)
    [06.12.2009]
    ТАДЖ-МАХАЛ В АКРІ (0)
    [06.12.2009]
    ФОРТИФІКАЦІЙНІ ІДЕЇ АЛЬБРЕХТА ДЮРЕРА: ВТІЛЕН... (1)
    [06.12.2009]
    ФОРТЕЦЯ ХVІІ-ХVІІІ СТОЛІТЬ. м. Полтава (0)
    [06.12.2009]
    ФЕДІР СОЛНЦЕВ – АРХЕОЛОГ І РЕСТАВРАТОР (0)
    [06.12.2009]
    Український архітектор МАКСИМ МОСЦІПАНОВ (0)
    [06.12.2009]
    Українська архітектура (0)
    Статистика




    Copyright KING © 2020
    Хостинг від uCoz