Яким має бути справжній учитель, якого очікує українська школа? Чи
існують якісь характерні риси, притаманні саме українському вчителю?
Це традиційне редакційне запитання журналу "Відкритий урок" ми ставили
всім нашим співрозмовникам упродовж року: В.Кременю, Л.Сачкову,
М.Стрісі, С.Ніколаєнку, В.Полохалу та багатьом іншим.
Сьогодні ж спробуємо узагальнити й одночасно відтворити колективний
портрет українського вчителя.
Століттями накопичувалась педагогічна теорія, що містить положення про
те, яким має бути ідеальний учитель. Як правило, визначаючи рамки такої
"ідеальності" особистості вчителя, ураховують не тільки такі
психологічні структури, як цілеспрямованість, характер, здібності, а й
цілу систему якостей, властивостей, характеристик, які кожна з них
містить у собі. Заглиблюватись у теорію ми не будемо, адже найчастіше
вона не містить конкретних і точних відповідей на запитання повсякденної
практики. Конкретні відповіді може дати хіба що багаторічний досвід -
власний чи досвід більш досвідчених колег.
За допомогою наших цьогорічних співрозмовників спробуємо узагальнити
характерні риси, притаманні українському вчителю, й відтворити образ
українського вчителя, ураховуючи ряд істотних, на їхню думку, ознак та
якостей. Але спочатку давайте пригадаємо, як наші співрозмовники
відповідали на традиційне цьогорічне запитання нашої редакції "Які риси
Ви вважаєте притаманними українському вчителю?".
Василь Кремень, президент АПН України, академік НАН України, доктор
філософських наук: "Уважаю, що українському вчителю найбільш притаманна
любов до дітей. Бо тільки вчитель, овіяний любов'ю до учня, може з такою
наполегливістю працювати у школі. В якогось учителя його професійна
майстерність може бути надзвичайно високою, але вона буде ще більшою,
якщо вчитель любить дитину. Тому він буде працювати над собою постійно. А
якщо вчитель черствий до дитини, то навіть і висока професійність не
має такого вже значення."
Леонід Сачков, голова ЦК профспілки працівників освіти і науки України:
"Складне запитання. Я б відповів так. Є відповідний розвиток
суспільства, в якому живе та чи інша особа, у тому числі й учитель.
Раніше, десь до 70-х років, це був учитель-патріот у першу чергу.
По-друге, учитель дуже серйозно хотів відповідати своїй професії.
По-третє, разом із тим ці люди були зашорені педагогічною системою.
Сьогодні вчитель більш прагматичний, але в багатьох працюючих педагогів
елемент учительського "фанатизму" присутній."
Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки України, доктор
фізико-математичних наук: "Намагання нести дітям "світло науки та
знання". Якщо хтось сьогодні кидає каміння в учительство, то хай
спочатку зрозуміє, що наше вчительство завжди було тією субстанцією, яка
зберегла дуже багато. Яка зберегла, урешті-решт, саму основу України."
Станіслав Ніколаєнко, голова Громадської Ради освітян і науковців
України: "Український учитель - це батько й мати для учня. Український
учитель - це носій моральності й духовності, зразок працелюбності й
добросовісності. Одночасно це дуже терпляча та мужня людина, бо педагогу
завжди було важко, особливо нині. Головна проблема української освіти -
це проблема самопочуття, місця й ролі в суспільстві вчителя, професора,
майстра виробництва навчання і т. ін."
Андрій Соколов, заступник голови Вільної профспілки освіти і науки
України, голова ради ВПОН Львівської області: "Учитель - це гідний
громадянин, який своїм особистим прикладом має виховувати підростаюче
покоління. За моїм переконанням, раб не може виховати вільну й гідну
людину. Отже, учитель має бути особою з характером вільної людини,
патріотом України та своєї справи. Адже діти надзвичайно відчувають
фальш і ніколи не повірять словам педагога, коли знають, що ці слова
розбігаються з діями та принципами цього вчителя. Якщо характеризувати
опосередковані характерні риси українського вчителя, можу констатувати,
що потрібен ще деякий час, щоб цей характер виробився..."
Володимир Полохало, голова комітету з питань науки і освіти Верховної
Ради України: "В Україні є цікаві школи, багато хороших учителів -
неординарних особистостей. Український учитель завжди вмів і любив
працювати. Ці риси взагалі характерні ментальності українців. Але шкода,
коли вчитель сьогодні є жертвою недолугості, непрофесіоналізму,
обмеженості та цинізму чиновників."
Наталія Слободянюк, директор Білоцерківської школи № 15 Київської
області: "Наш український учитель має особливий природний талант. Він
майже завжди творча особистість, незалежно від предмета, який викладає.
Учитель жадає навчатися сам і йти в ногу з часом. Український учитель -
це людина, яка може трансформувати свої ідеї в дитячі, а дитячі у свої.
Уміє не опускатись до рівня дитини й у той же час не стояти над
дитиною."
Оксана Бесшапошнікова, директор ТОВ "АВ-ПРО": "Мудрий вихователь,
патріот. Він може дати дітям фундаментальні загальнолюдські етичні
поняття, допомагає батькам виховувати в дітях повагу до національної
культури й історії. Це вчитель, який постійно працює над власним
розвитком."
Ігор Лікарчук, директор Українського центру оцінювання якості освіти:
"Насамперед це самопожертва, бо працювати за таку заробітну платню
тільки заради ідеї та ще й давати такі позитивні результати..."
Штрихи до портрету
Додамо від себе до колективного портрету українського вчителя ще деякі
риси: дбайливість, привітність та уважність до кожного свого учня,
справедливість (але інколи й поблажливість), терплячість, готовність до
взаєморозуміння та взаємодопомоги, упевненість і водночас вимогливість
до себе й до своєї роботи, прагнення до саморозвитку, ініціативність і
вміння створювати у класі атмосферу тепла та взаємної довіри,
задоволеність успіхами своїх учнів.
Узагалі, цей список можна було би продовжувати безкінечно, адже добре
відомо, що межі досконалості не існує. Але тут одразу виникає запитання:
"А чи варто це робити?". Кожний із вас - унікальна особистість. Не
варто наслідувати когось, треба просто завжди в будь-якій ситуації
залишатися самим собою, адже діти дуже швидко розкриють фальш у стосунку
до них, і тоді всі намагання "сподобатись" будуть марними. У той же час
треба прагнути більшого, постійно займатися власним самовдосконаленням
(не лише у професійному плані, а й в особистісному), дотримуючись
принципу "Якщо ти хочеш мати те, чого ніколи не мав, тоді зроби те, чого
ніколи не робив".
Поєднавши всі ці риси та якості плюс додавши до них трохи власної
неперевершеності, ви отримаєте особисту формулу успіху справжнього
українського вчителя. Погоджуємося, що знову є ризик одержати певний
образ «ідеалізованого» вчителя, про який казали на самому початку, але
тільки формуючи в себе подібні якості й характеристики, педагог здатен
працювати, демонструючи свою творчу індивідуальність. Якщо ж ви вирішите
якусь із вищезазначених рис, притаманних українському вчителю, на думку
наших високоповажних освітян, "приміряти" на себе, ви станете на одну
сходинку ближче до того вчителя, якого очікує українська школа сьогодні.
В. Зінченко
Журнал
"Відкритий урок: розробки, технології, досвід"
|