Питання колірного вирішення фасадів споруд ХVП-ХVПІ століть різного призначення - як культових, так і громадських - досі мало розроблене. Тому вважаємо за потрібне запропонувати власний досвід вивчення цього питання і дати певні рекомендації щодо колірного вирішення фасадів Михайлівського Золотоверхого собору.
У 1957-1958 роках стояла аналогічна проблема: як саме фарбувати фасади Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. І хоч цей храм уже реставрував академік архітектури В.Сичугов у 1884 - 1886 роках, нам таки вдалося в зондажах знайти колір, яким фарбовано церкву 1732 року, коли майстер із села Митниці Василь Стефанович оздобив її бароковим орнаментом і пофарбував.

У X ст. в Європі складається архітектурний стиль, що його досить умовно називають романським. На той час у політичному житті європейських країн настає певна стабілізація. Остаточно формуються феодальні відносини, поступово оживають міста, розвиваються ремісництво і торгівля. Європа прокидається від сну раннього середньовіччя. У ті часи майстри-кріпаки будували головним чином феодальні замки і монастирі під керівництвом монаха-архітектора. У монастирях з'являються архітектурні школи. Особливо визначилась така школа в Каюнійському аббатстві в Бургундії (Франція), звідки йшли архітектурні впливи. Романська архітектура відзначалася важкими, масивними формами, півциркульними арками, коробковими, хрестовими і купольними склепіннями, стриманими скульптурними прикрасами. «Важким мовчанням» назвав романську архітектуру великий французький скульптор Огюст Роден.

Державний архітектурно-історичний заповідник "Софійський музей" міститься в центрі Києва. На території заповідника, площа якого становить 5 гектарів, розташований чудової краси ансамбль пам'яток українського зодчества XI-XVIII століть. Найціннішою спорудою заповідника є Софійський собор - всесвітньовідома пам'ятка архітектури і монументального живопису XI століття. Він велично височить у центрі ансамблю.
Київська Русь досягла вершини своєї могутності у часи правління князя Володимира Святославича (978-1015 рр.) та його сина Ярослава Мудрого (1019 - 1054 рр.).

У другій половині XII ст. у житті країн Європи відбулися істотні зміни. Внаслідок дальшого розвитку виробничих відносин у містах розвивається торгівля, ремісництво. Швидко зростає міське населення: йому стає вже тісно в закутих кам'яними стінами середньовічних твердинях. А без цих стін і баніт не обійтись: щодня на місто можуть напасти грабіжницькі війська чужих і своїх феодалів. З феодалами, що володіли навколишніми землями, були особливі рахунки, їхні беззаконні дії перешкоджали розвитку міст. Міське населення шукає захисту в централізованої королівської влади, яка, в свою чергу, була зацікавлена у спільниках по боротьбі з феодальною анархією. Міста починають одержувати від центральної влади так зване Магдебурзьке право, тобто право на певне самоврядування, що здійснювалося на основі цехового устрою. Це стимулювало бурхливий розвиток міського будівництва.

У стоп'ятдесятилітній історії спорудження цього ансамблю відображено дві стилістичні епохи — стиль Відродження і барокко, що запанував в Італії в XVII ст. У цій найбільшій церковній споруді світу було розв'язано кардинальні питання, які мали велике значення для дальшого розвитку світової архітектури.

Україна славить своїми зодчими спорудами. Щоправда історія в України видала важкою: її багато разів завойовували, а це досить сильно вплинуло на архітектуру країни, проте збереглося чимало спогадів, або дещо видозмінених залишків визначних споруд України, з яких можна зробити висновок, що Україна мала чимало цікавих архітектурних ансамблів, особливо це стосується релігійної архітектури. Такими прикладами визначної архітектури є....

Церкви клали завжди на найкращому і найвищому місці. Саме спорудження храму згодом переросло в справжнє дійство. Тому художники й теслярі втілили високі мистецькі уподобання народу у живописі та різьбі.
    Тому зберігши церкву, капличку, хрест ми збережемо не тільки пам’ятки майстерності, але й свою національну пам’ять. Це звичайно вимагає постійної уваги, адже бережливе ставлення вимагає усе: стародавні будівлі, іконографії, документ імена та могили. При всіх труднощах треба знати й цінувати працю батьків та пращурів.

Якщо Кіжі викликають асоціацію з казковим містом Кітежем, то Ростовський кремль є реальним втіленням казки в життя. Так само, як Кітеж, він здіймається десятками різнобарвних бань, башт, теремів і так само його казковий ансамбль віддзеркалюється у водах озера Неро. У XVII ст. в Росії склався архітектурний стиль, що характеризувався винятковою декоративністю. Це виявлялося в мальовничих композиціях архітектурних ансамблів, різноманітності форм та об'ємів, у декорі фасадів, що нагадували веселі барвисті ковдри в дусі народного мистецтва. Були в ньому і творчі переосмислення ренесансних форм і певні впливи стилю барокко, який панував у XVII ст. в країнах Європи.

Відома з 1604 року, коли Ромни (Ромен) разом із розлогими теренами Посулля захопили князі Корибут-Вишневецькі. У польських актах 1618 року значаться Старі й Нові Ромни. На думку О.Лазаревського, Старі Ромни були укріпленим поселенням на городищі давньоруського Ромна (вперше згаданого в „Повчанні" Володимира Мономаха своїм дітям під 1096 роком, у якому розповідається про виправу князя проти половців), а Нові Ромни були передмістям.
Хоч Ромни як населений пункт вряди-годи згадуються в документах ХV-ХVІ століть, але про тогочасні укріплення достеменних відомостей немає. Можна гадати, що вони були традиційними - дерев'яно-земляними.

Стародавній Рим вписав в історію світової архітектури важливі сторінки. Давньоримська архітектура завершує тисячолітню історію античної архітектури рабовласницького суспільства, і цілком природно, що стародавній Рим використав і розвинув усі її досягнення. Проте Риму довелося творити й самому. Перед архітектурою римської держави стояли нові завдання: для велетенських міст потрібні були нові принципи забудови і нові типи споруд. Для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних терм, палаців з гігантськими залами, ансамблів міських центрів — форумів тощо потрібні були і нові типологічні рішення, а головне — нова будівельна техніка, за допомогою якої ці завдання могли розв'язуватись. Римські інженери винайшли новий будівельний матеріал — бетон, що дав можливість вирішувати найскладніші технічні проблеми, а також використовувати малокваліфікованих рабів (а в Елладі кожний майстер був і досвідченим художником).