Георгіївська церква - головна споруда меморіалу „Козацькі могили" в селі Пляшевій - можливо, найсамобутніший витвір архітектурного модерну в Україні. Задум побудувати пам'ятник козакам, полеглим у Берестецькій битві, виник 1908 року з ініціативи Почаївської лаври, а саме архімандрита Віталія Максименка, який очолив організаторську роботу та оголосив збір пожертв.
Проект храму-пам'ятника розробив студент архітектурного відділення Вищого художнього училища при Академії мистецтв у Петербурзі В.Максимов, учень професора Олексія Щусєва, видатного майстра, що збудував кілька справжніх шедеврів церковної архітектури стилю модерн в Україні. Спорудження Георгіївської церкви тривало від 1910 до 1914 року, керував будівництвом Володимир Леонтович. А саме перед цим, у 1907-1909 роках, В.Максимов допомагав О.Щусєву реставрувати давньоруську церкву Василія в Овручі й запроектував споруди для цього монастиря. Ці дві роботи - основна спадщина В.Максимова, який помер незадовго до війни 1914 року.

 На рельєфах, що спіральним поясом обвивають Траянову колону в Римі, представлено найважливіші події, пов'язані з двома походами імператора Траяна проти даків у 101 -102 і 105-106 роках.
  На одному з рельєфів колони зображено міст-віадук, який до публікації роботи українських дослідників - був загальновідомий і описувався в енциклопедіях, монографіях та статтях як міст через Дунай, збудований під час другого походу Траяна проти Дакії 105 року н.е., в околицях Дробети, на румунському Дунаї.

 Процес відродження української державності поставив на порядок денний проблему відтворення втрачених національних святинь. З усією гостротою ця проблема постала ще в радянській Україні в 1980-х роках у вигляді дилеми - як саме відбудовувати зруйнований 1941 року Успенський собор Києво-Печерської лаври. Тоді далі дискусій справа не пішла.
Реальне відтворення втрачених визначних пам`яток у загальнодержавному масштабі було започатковано Указом Президента України Л.Д.Кучми від 9 грудня 1995 року "Про заходи щодо відтворення видатних пам`яток історії та культури". Цим Указом було створено Комісію з питань відтворення видатних пам`яток історії та культури при Президентові України, головою якої призначено академіка П.Т.Тронька, передбачено створення Всеукраїнського фонду відтворення пам`яток [1].

Архитектура античной Греции, охватывающая в своём развитии в основном VIII-I века до н.э., делится на три периода: архаический, классический и эллинистический. Им предшествовали периоды крито-микенской культуры на территории  южной Греции и островах Эгейского моря. (III тыс. - XII в. до н. э.) и так называемый Гомеровский период (XII – VIII вв. до н. э.) – это время разложения родового строя и возникновения ранних классовых отношений, что привело в VIII – VII вв. до н. э. к формированию античных рабовладельческих государств. Период архаики (VIII – начало V в. до н. э.) совпадает со временем окончательного сложения полиса и формирования основных типов культовых и общественных зданий.

В конце IV столетия после раз­деления Римской империи и перено­са императором Константином своей резиденции в греческую Византию ведущая роль в политической, эконо­мической и общественной жизни пере­ходит в восточную часть. С этого вре­мени начинается эпоха византийского государства, центром которого стала его новая столица — Константино­поль. История архитектуры Визан­тии делится на три периода: ранне-византийский (V—VIII вв.), средне-византийский (VIII—XIII вв.) и позд-невизантийский (XIII—XV вв.). Време­нем высшего расцвета был первый период, особенно время царствова­ния Юстиниана (20—60 гг. VI в.), ког­да Византия превратилась в могуще­ственную державу, покорившую по­мимо Греции и Малой Азии народы Передней Азии, южного Средиземно­морья, Италии и Адриатики.

Архітектурою в дереві Бойківщина прославилася не тільки на всю Україну, а й поза нею. Адже бойківська дерев'яна архітектура вже тепер займає визначне місце в історії світової архітектури своєю оригінальністю і багатоваріaнтністю будівельних типів. Кожний з цих типів має свій особливий образ. Найбільше визначився мистецькими якостями ступінчасто-пірамідальний тип бойківської церкви з трьома вежами. Асиметричний і одночасно добре зрівноважений, артистично вироблений образ цієї найчастіше скомпонованої в добрих пропорціях церкви дає якнайбільше естетичне задоволення і створює піднесений настрій.

В. М. Риков був дуже цікавим і своєрідним архітектором-художником, творчість якого позначена нескінченними шуканнями. Це людина з великим творчим потенціалом, широкої ерудиції, відмінний фахівець бу­дівельної справи. Народився Валеріан Микитович Риков у 1874 році в місті Тифлісі в сім'ї педагога. Після закінчення Тамбовського реального училища він їде до Петербурга, де успішно складає вступні екзамени на архітектур­ний відділ Академії мистецтв.

АРСЕНАЛ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЦИТАДЕЛІ 

Архітектура і мистецтво Візантії V-VIII ст

АНСАМБЛЬ ПІРАМІД ПОБЛИЗУ КАЇРА