|
Каталог файлів
У категорії матеріалів: 75 Показано матеріалів: 21-30 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 ... 7 8 » |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Завантаженням ·
Переглядам
Коли після занепаду Київської Русі та Галицько-Волинського кня¬зівства,
Україна була поділена між Великим князівством Литовським та Польщею, в
архітектурі та образотворчому мистецтві продовжували зберігатись
традиції, мистецькі форми, прийоми попередньої епохи. Вірність
давньоукраїнським мистецьким традиціям була одним з способів збереження
національної самототожності, самобутності. Тим більше, що численні
набіги татар, складна політична обстановка, відносно слабий економічний
розвиток сприяли певному традиціона¬лізмові, скоріше збереженню
набутого, аніж новаціям. І в той час, коли в Європі розвивається
гуманістичне мистецтво Відродження, в архітектурі, образотворчому
мистецтві України панують давньоруські, візантійські, готичні традиції,
канони. Але поступово в Україну проникають і поширюються впливи
європейського ренесансу як в галузі архітектури, так і образотворчого
мистецтва. Не обійшли ці впливи і місто Львів. |
Дослідження давнього Києва поставило перед ученими низку питань, які
донедавна якось оминалися. Зокрема однією з найважливіших проблем
видається нам реконструкція рядового житла домонгольських часів. Хоч
археологам рештки таких будинків добре відомі - їхній кшталт і подоба
вимальовуються непевно. Це пояснюється тим, що археологічні розкопи
фіксують лише долішню (заглиблену в землю) частину; про вигляд
основної, наземної частини лишається тільки здогадуватися на підставі
побічних даних.
Пропонуємо тут реконструкцію такого житла ("напівземлянки") на підставі
приступних даних - археологічних матеріалів, давньоруської графіки,
історичних та етнографічних паралелей, а також з урахуванням загальних
закономірностей і тенденцій розвитку середньовічного міста. |
Руїни замку містяться на південній околиці села, у надзвичайно
мальовничій місцевості. Це - мисоподібна тераса крутосхилу, що
переходить у стрімкий правий берег Дністра. Звідси відкривається
велична панорама річки, що широкою підковою охоплює село з околицями.
Від колись щільно забудованого, хоч і невеликого замку, нині збереглося
небагато: північно-західна вежа та фрагмент південно-східної, що
пізніше правила за каплицю. |
Кажуть, що Тімур колись сказав: «Я підкорив весь світ для того, щоб
звеличити Самарканд і Бухару». Справді, з кінця XVI ст., коли Самарканд
стає столицею величезної держави Тімура, починається новий розквіт
архітектури. Величезні цінності, що опинилися в руках володарів
Самарканда внаслідок Тімурових грабіжницьких походів, а також розквіт
торгівлі і ремесел сприяли спорудженню в місті великих будівель. Ще за
Тімура прокладаються міські магістралі, зводяться ансамблі величезної
мечеті Бібі-Ханим у північній його частині та мавзолею Гур-Емір, який
домінує над південною частиною міста. |
Площа Згоди (Пляс де ла Конкорд), безумовно, є однією з найкрасивіших
площ у світі. Споруджувати її задумав Людовік XV, щоб не відстати від
свого діда Людовіка XIV. Проте часи вже були не ті. Над абсолютистським
режимом насувалася глибока криза. Та й будувати такі ансамблі, як
Версаль, королеві було вже не під силу. Проте життя конче потребувало
упорядкування паризького центру.
У 1753 р. було оголошено конкурс на спорудження площі Людовіка XV.
Переможцем конкурсу вийшов видатний французький архітектор Жак Анж
Габріель (1699-1782), один з основоположників класицизму XVIII ст.
Площа Згоди (спочатку вона називалася площею Людовіка XV) має форму
прямокутника зі скошеними кутами, розміри якого 245?140 м. Спочатку
площу оточували рови з балюстрадою, а в центрі стояв кінний монумент
Людовіка XV (робота скульптора Жирардона). |
Окинувши оком збережені до нас пам’ятки архітектури – дерев’яної у
мурованої, різьби, малярства й т.зв. ужиткового мистецтва,
переконуємося, що, незважаючи на дуже корисні гопелітичні умови нашого
історичного життя, були ми народом творчим і самобутнім, а рівночасно
незвичайно чутливим на сторонні культурні випливи. Чужі зразки
сприймали, не хапаючись за “останні крик моди”, але з розвагою
пристосовували до своїх культурних вимог і естетичних потреб ті з них,
що не були запереченням нашої мистецької волі, природи й традиції.
|
Садиба в Качанівці - нині селищі Ічнянського району Чернігівської
області - сформувалася в середині XVIII - наприкінці XIX століття.
Розташована вона на південно-західній околиці села на двох рівнях. На
верхньому плато містяться сам палац із двома флігелями і вежею, які
утворюють курдонер - парадний двір, альтанка М.Глинки, два корпуси
служб та Георгіївська церква. У регулярно розпланованому парку - могили
Г.Честахівського, О.Агіна, М.Гарама, пам'ятник Т.Шевченкові, а також
окремі житлові й господарські будівлі. Нижній рівень - це ландшафтний
парк із 12 ставками, павільйоном, парковою скульптурою, містками,
"руїнами", амфітеатром. Територію площею близько 560 га нині обмежують
автомобільна дорога та каскади ставків. |
Доля цієї пам'ятки незвичайна. Стояла на торговельній площі Чернігова
невелика П'ятницька церква. (Параскева П'ятниця здавна вважалася
покровителькою торгівлі). Висока баня, численні ліпні окраси, ошатні
пропорції церкви — усі ці риси без сумніву давали підставу віднести
споруду до стилю українського барокко XVII-XVIII ст. Незвичайною була
лише її центрична уступчаста композиція. Дослідники твердили, що під
барочним одягом заховалися форми давньоруської будівлі. |
В контексті розгляду проблем будівельної галузі важливим для
становлення держави, формування та зміцнення у свідомості народів
почуття єдності та самобутності є питання збереження історичного та
архітектурного середовища населених пунктів, окремих пам`яток
історико-архітектурної спадщини.
З минулого ми отримали безцінні пам`ятки історії та культури. У них
матеріалізована історія українського народу, його творчість, боротьба
за краще майбутнє. Вони є свідками економічного, суспільно-політичного,
науково-технічного й культурного розвою нашого народу, становлять
водночас невід`ємну питому частку загальнолюдських цінностей. |
Одеський оперний театр — одна з найкращих архітектурних споруд другої
половини XIX ст. Стиль цієї споруди називають еклектикою, тобто
мішаниною, хоча це не зовсім відповідає реальності. Стиль «еклектика»
виник на противагу класицизму тоді, коли з розвитком капіталізму
з'явилась потреба в нових типах споруд, новій будівельній техніці та
нових художніх формах, що мали відповідати смакам буржуазного
суспільства. В архітектурі ще не сформувався новий стиль, і тому
архітектори вдавалися до використання стилів минулого. |
|
|