Складовою частиною світової культурної спадщини є самобутня культу¬ра українського народу, яку він створив за багатовікову історію свого існування та розвитку.
З метою збереження історико-культурної спадщини українського народу та забезпечення її відродження структурами Держбуду України провадиться виявлення пам'яток, їх каталогізація і паспортизація, обстеження та опис з ви¬користанням матеріалів архівів відомчих підприємств галузі охорони пам'яток містобудування і архітектури України.

Народна архітектура України оригінальна за формами, розмаїта щодо типів. Вона завжди втілювала національні духовні цінності народу, який її створював. У ній відбивався ступінь розвитку суспільства, стан будівельної техніки. Крім того, вона служила важливим засобом художнього, культурного виховання людини. В Україні збереглось багато пам'яток народної архітектури XVI—XIX ст., серед яких чимало творів світового значення. Дослідження цих пам'яток вимагає зусиль спеціалістів різних галузей наук: археологів, етнографів, архітекторів, істориків. У документах, що дійшли до нас з давніших часів, багато описів зам¬кових комплексів, які належали феодальній знаті.

Українська земля славить своїми визначними людьми. Окрім історичних персон, митців, літераторів, політиків є і були в Україні визначні представники архітектурної справи. Можна окремо по кожному з них писати реферат чи дослідницьку роботу. Але в цій роботі ціль інша – ознайомити з усіма найвідомішими і найславетнішими архітекторами України. Також пропонуємо одразу й перелік їх найвизначніших споруд.

Як справжній діамант Східної Європи, Львів нагадує музей під відкритим небом, у ньому знаходиться 2000 історичних, архітектурних і культурних пам’яток. Сьогодні Львів є скарбницею національних ідей та культури, це економічний, освітній та культурний центр Заходу України. У ньому багато музеїв, картинних галерей, театральних та музичних труп.
  Серед найбільш значних у всій Європі львівських музеїв є: Львівська галерея мистецтв (картинна галерея), національний музей, історичний музей, музей історії релігії, музей етнографії та художнього промислу, аптека-музей, літературно-меморіальний музей І.Франка, літературно-меморіальний музей С. Крушельницької, музей народної архітектури та побуту (Шевченківський гай), природознавчий музей, музей „Русалки Дністрової”, музей арсенал. Розповімо лише про деякі з них.

Після перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні розпочалось будівництво висотних будинків, що мали створити новий силует Москви. Містобудівне значення цих споруд як місць громадського користування житла і державних установ було надзвичайно важливим.
Зодчі творчо звернулися до національних композиційних прийомів, що йшли від силуетів Кремлівських веж, традиційної мальовничої забудови російських міст та ансамблів. Будівництво висотних споруд (їх було сім) в основному здійснювалося по лінії Садового кільця і там, де перетинаються радіальні магістралі з Москвою-рікою.
Серед висотних споруд міста важливе місце займає будинок університету, споруджений на Ленінських горах — найвищій точці Москви.

Розповісти про архітектуру Московського Кремля — це означає розповісти про історію російської архітектури, бо в жодному ансамблі вона не відображена так повно і такими архітектурними шедеврами. Кремль протягом усієї історії російського народу відігравав роль національного центру. Тут кожна епоха залишила своїх красномовних свідків — архітектурні споруди. Розповісти про них бодай навіть коротко просто неможливо. Тому доведеться спинитися лише на основних етапах формування кремлівського ансамблю.

Архітектура посідає у художній культурі особливе місце як основа синтезу всіх інших видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоративно-прикладної творчості. Архітектура — передусім мис¬тецтво створення (проектування і будівництва) будівель споруд та їх комплексів. Це явище матеріальної культури і водночас один із провідних видів пластичного мистецтва, що грунтується на єдності принципів краси і корисності Як вид мистецтва, вона формує просторове середовище для життя і діяльності людини, виражає суспільні ідеї у художньо-естетичних образах.

Лемківські будівельні традиції, проявлені в тридільності найбільш поширеного типу дерев'яної церкви, не тільки стверджують цю загальноукраїнську характерну рису народної архітектури, але й продовжують її, розвивають далі і удосконалюють на свій лад.
Це не є поверхове механічне повторення, не звичайне наслідування трикамерних архітектурних задумів, утворених уже раніше в різних історико-географічних областях України, а навпаки, це пережитий у собі, грунтовно продуманий, опоетизований за участю власної фантазії, отже глибоко творчий процес.
Це є процес задумування і здійснювання в натурі своїх власних архітектурних композицій, в яких проявлено повагу до освячених віками національно-українських традицій і уподобань.

На згадку про Меджибіж перед очима постає чудовий краєвид: зелені безмежні луки та спокійні річки, віддзеркалений у водній гладіні рожевий замок, який за високими мурами ховає таємниці своєї багатовікової історії.
Місто стоїть на тому місці, де зливаються дві річки - Південний Буг та Бужок (звідки походить його назва). Уперше згадується вона в Іпатіївському літопису під 1146-1148 роками, коли київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу п'ять міст, серед яких і „Межибоже". Меджибіж входив до складу Володимиро-Галицького князівства, що включало Західне Поділля.

На околиці Бухари, за зеленими деревами парку, на захід від бухарської цитаделі Арку, стоїть невелика (10 на 10 м), кубічна за формою споруда, перекрита напівсферичним куполом. Це всесвітньовідомий шедевр архітектури Середньої Азії — мавзолей Саманідів. Збудував його володар Бухари Ісмаїл Самані у першій половині X ст. Тисячоліття не торкнулися цієї споруди: вона дійшла до наших часів майже неушкодженою.